Історія, географія

ВОЛОВЕЦЬ

Історична довідка

На знімку зліва поміщено герб Воловця 1844 року. На гербі зображено у зеленому щиті зі срібною базою три срібних дерева з чорними гілками, середнє з яких вище.

Джерело: А.Гречило, Ю.Савчук, I.Сварник "Герби мiст Украiни (XIV - I пол. XX ст.)"

   Вперше про поселення Воловець (тодішня назва Екермезев – волове поле) згадано у грамоті Лелеської капітули від 2 лютого 1430 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї.
   З 1728 року маєтки Мукачівсько-Чинадіївської Домінії Нижньоверецької економії до якої входив Воловець, належать графу Шенборну. За переписом комітату Берег 1749 року (з рукописної спадщини Тиодара Лигоцького) у Воловці нараховувалось 28 дворогосподарств.
   У 1851 році у Воловці проживає 672 жителі. 1872 року на околиці Воловця італійськими підприємцями розпочато будівництво залізниці Мукачево-Лавочне яке тривало 11 років, а в 1887 році залізничне полотно сягнуло Стрия, з’єднало Закарпаття з Галичиною. Це спонукало приріст населення, у 1900 році у Воловці мешкає вже 1284 жителі.
   1911 року Воловець відвідав відомий американський антрополог Джордж Дорсей, який дуже дивувався чому людям потрібно виїжджати на заробітки до Америки маючи такі благодатні умови проживання.
   1931 році Чехословацька туристична спілка побудувала у Воловці два туристичні комплекси. Воловець розростався і вже в 1938 році тут проживає 2350 жителів.
   1939 році у Воловці побудовано казарму прикордонної поліцейської сторожі.
   Весною 1944 року із Воловця були депортовані всі єврейські сім’ї і вивезені до німецьких концтаборів.
   Влітку 1944 року в пору сінокосів жителі Воловця потрясла велика залізнодорожна катастрофа. Внаслідок зіткнення двох військових ешелонів вигоріла вся вулиця Мадяровиця і частина Слатини.
   Стародавні вулиці, назви яких в основному походять від прізвищ поселенців – Слатина, Мадяровиця, Худановиця, Лапташовиця, Баганя Берег (прізвища Мадяр, Худан, Баганич) – відомі і по сьогодні чи й не кожному корінному мешканцю Воловця. На сьогодні у Воловці нараховується 35 вулиць, проживає близько 5,0 тисяч жителів.
   9 жовтня 1944 року до Воловця ввійшли Радянські війська, розпочалася інша доба в його довгій історії.
   29 листопада 1945 року Воловець став окружним центром, а 12 листопада 1953 року всі округи перейменовані в райони і Воловець стає районним центром.
   В 1957 року Воловець віднесено до категорії селищ міського типу. Цього ж року в селищі було збудовано середню школу.

ЦІКАВІ ФАКТИ

   "У 1850-х роках у Воловці збудовано найкращий в Австро-Угорщині на той час лижний трамплін. У 1862 року монарх Австро-Угорської імперії Франц-Йосип відвідав Воловець у супроводі герцогів Шварценберга та Естергазі. Тут вони весело провели час: спускалися з гір на лижах, стрибали з місцевого трампліна. На жаль від унікального трампліна збереглися тільки фундамент – бетонні тумби за смереками в урочищі Кілиця".
   Звичайно ж цікава історія. Цілком можливо, що у 1862 році монарх Австро-Угорської імперії Франц-Йосип відвідав Воловець у супроводі герцогів Шварценберга та Естергазі. Але дуже мало ймовірно, що вони тут каталися на лижах, тим більше спускалися з трамліну. З історії лижного спорту відомо: «На всесвітній виставці, що проходила влітку 1873-го у Відні, увагу привернули «снігоступи», представлені в норвезькому павільйоні. До того лижі не були відомі в наших широтах…». У 1887 році в Празі відкривається перший у центральній Європі лижний гурток. У лютому 1891-го у Відні з’являється лижний клуб.
   Перший на планеті лижний трамплін зі штучною надбудовою звели в 1911 році в чеському Цвічині. Через 2 роки такий трамплін з’явився і в Голменколлені (Норвегія): це було дерев’яне риштування заввишки 9,5 метра. В Угорському королівстві (у склад якого до 1918-го входило Закарпаття) справжній трамплін встановили лише в 1919 році, і це було не в Воловці.
   Щодо справжньої історії воловецького трампліну, то вона не менш цікава за вигадану. Вперше згадано про нього у річному звіті голови лижної секції Мукачівського клубу туристів, надрукованому в січні 1930 р. в журналі «Zimní Sport» (органі Союзу лижників Чехословаччини, до складу якої у міжвоєнний період входило Закарпаття): «У літні місяці 1929 року керівництво клубу готувало будівництво лижного трампліна у Волівці. Знайшли місце, розробили плани і створили фонд…». У аналогічному звіті наступного 1930 року зазначено: «Функціонери клубу старанно підготували будівництво жупного (тобто крайового) лижного трампліна, яке здійснюється біля Волівця за допомоги технічної роти 19-го піхотного полку й буде завершено цього (1931-го) року. Трамплін будується за проєктом архітектора Яролімка. Передбачається, що з нього буде можливо стрибати на дальність до 50 м».
   У березні 1939-го року Закарпаття було анексоване Угорщиною. Трамплін у Воловці реконструювали. 15 березня 1940-го відбулося його відкриття. В будапештській газеті «Nemzeti sport» (№ 53, 1940), напередодні зазначено: «Найкращі угорські стрибуни на лижах зібралися у Волівці, щоб поборотися на незвично великому трампліні». До Воловця тоді прибули: Шандор Дарабош – на той час 4-разовий чемпіоном Угорщини, учасник чемпіонату світу-1935; Пал Ванья – чемпіон Угорщини 1931-1933 та 1938–1939 років, пізніше переміг в чемпіонатах 1941, 1943 рр., стартував на зимових Олімпійських іграх 1948 року; Ласло Козма – 5-разовий чемпіон Угорщини в командному заліку.
   Воловчани Микола Асталош, Юрій Баганич, Михайло Берегі, Томаш Білек, брати Михайло і Павло Дубовичі, Франтішек і Томаш Філіпі, Михайло Ільницький, Франтішек Гребік, Йосиф Куля, Іван Лаврович, Франтішек Вагнер та брати Євген і Слава Зіндулки у 1930-х часто були серед призерів обласних змагань, хто серед юніорів, хто серед дорослих.

Географічна довідка

   Воловець — селище міського типу, адміністративний центр територіальної громади (смт Воловець, с. Гукливий, с. Скотарське, с. Канора) Закарпатської області України. Розміщений у високогір'ї Українських Карпат, між двома хребтами, Вододільний на півночі, Полонина Боржава на півдні, в долині річок Вича (притока р. Латориці) та Волівчик (притока р. Вичі) біля підніжжя вершин Темнатик (1343,6 м), Плай (1330,5 м), Бозьово (1095,2 м) на висоті біля 492 м над рівнем моря.
   Через Воловець проходить залізниця Київ-Львів-Чоп. За 10 км від Воловця, через с.Нижні Ворота проходить міжнародна автомагістраль М06 (Київ-Чоп).
   Відстань до обласного центру, м. Ужгород - 115 км, до м. Львів - 190 км, до столиці, м. Київ - 750 км.

   Площа - 11,76 км².
   Населення - 5,128 тис. осіб (на 01.01.2019 р.).
   Густота населення - 439,2 осіб/км².
   Висота над рівнем моря: смт. Воловець - 492 м, с. Канора - 553 м.
   Географічні координати: Воловець - 48°42′40″ пн. ш. 23°11′18″ сх. д.

ЦІКАВІ ФАКТИ
   На границі між сусідніми до нас державами Польщею та Словаччиною, в Західних Татрах, є красуня-гора, назва якої також Воловець, її висота над рівнем моря - 2064 м, що на 3 метри вище за нашу Говерлу.
   Пропонуємо помилуватися краєвидами тезки нашого селища: